Parimatch Foundation продовжує розповідати про натхненних тренерів програм Фонду, які, попри військову агресію на території України, займаються своєю справою та залучають дітей до занять спортом. Сьогодні герой нашого матеріалу Роман Марченко, тренер та директор Подільського районного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Він розповів, як спортивний центр «Спорт для всіх» став шелтером для родин дітей-спортсменів з Києва та поділився своїм досвідом, як допомогти дітям вірити в майбутнє.
Роман Марченко — директор Подільського районного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» у Києві. До війни центр на базі ДЮСШ нараховував 109 вихованців програми «Спортивний наставник», мета якої надавати рівні можливість дітям, які потрапили в складні життєві обставини, займатися спортом і розвиватися завдяки підтримці тренера.
Діти знали, де вони можуть бути у безпеці
Перший день війни Роман Марченко згадує з впевненістю в голосі.
— За декілька днів до початку вторгнення я відчував, що щось може трапитися і на кожному тренуванні наголошував дітям, що в разі небезпеки всі можуть переховуватись у нашому центрі, адже він має напівпідвальне приміщення. Тому зранку в день військового вторгнення біля дверей центру на мене вже чекали родини наших вихованців. Потім до них долучилися родини наших працівників, тренерів. Загалом наш центр став прихистком для 32 осіб. Найменшій дитині, яка в нас перебувала, було лише 9 місяців.
Центр знаходиться на Виноградарі, зовсім поряд знаходяться Мощун та Горенка, де йшли бойові дії. Роман розповідає, що знаходитися на районі було небезпечно. Тому частина родин ще перебувала у прихистку, підтримувала один одного. Останні родини покинули приміщення 7 квітня, а деякі настільки зблизилися, що переїхали до інших регіонів разом.
Тільки на четвертому тренуванні я побачив усмішки на обличчях дітей
Роман розповідає, що до війни тренувальний процес відбувався на базі місцевої ДЮСШ налагоджено та без перебоїв. Близько 15 підопічних програми «Спортивний наставник» Parimatch Foundation є частиною ДЮСШ. До 24 лютого в центрі займалося 15 дітей, зараз діти повертаються до тренувань і на сьогодні тренування відвідує близько 8-9 підопічних.
В центрі не проводились онлайн тренування, але як тільки стало можливим відновити офлайн тренування, вони розпочалися. Роман ділиться, що бачив, що є діти які залишилися в Києві і які доволі безцільно проводять свій вільний час. Саме це спонукало його відновити тренування. Спочатку їх відвідувало 4 хлопці, потім з кожним разом їх ставало дедалі більше. Наразі в центрі тренується 40 дітей.
— Тільки на четвертому тренуванні я помітив в дітей перші усмішки. Діти були дуже заглиблені в себе, адже всі переживають такий досвід вперше, — ділиться Роман.
— Наш район зазнав значних руйнувань, на тренування приходили діти, в чий будинок потрапила ворожа ракета, у деяких дітей батьки на війні. Нашою метою було не тільки провести якісні тренування, але й розрадити дітей, вивести з пригніченого стану.
Роман з усмішкою зазначає, що йому вдалося досягти цієї мети. Діти почуваються дуже щасливими, що вони мають можливість вже не тільки тренуватися, але і брати участь у змаганнях. Юні спортсмени вже зіграли на виїзному матчі в дитячому «Кубку Австралії» у місті Черкаси. У складі збірної у грі взяли участь і підопічні програми «Спортивний наставник».
Найголовніше підтримувати один одного і вірити в майбутнє
Роман, історик за освітою, розповідає, що відчував, що військове вторгнення — це, на жаль, тільки справа часу. З першого дня відчуття відповідальності за своїх підопічних та їх родини як керівника витіснило почуття страху та стресовий стан. Але як тренер він наголошує, що займатися фізичним навантаженням обов’язково, особливо в нинішніх умовах, при будь-якій нагоді.
— Заняття спортом це покращення здоров’я, покращення настрою, це завжди правильне рішення. Головний вклад у спільну Перемогу, яку можуть внести діти — це бути здоровими, сильними та витривалими, — підсумовує Роман Марченко.
Головною порадою для батьків, за думкою спортивного тренера є наголошувати, що життя триває, що майбутнє буде обов’язково. Необхідно багато розмовляти з дітьми, підтримувати один одного, будувати спільні плани, залучати до життя в тих умовах, де діти з батьками опинилися в цей час. Ну і звісно, хоча б елементарна зарядка, вона ніколи не завадить!
