"Кожен має право на спорт" – з цією думкою виступають спортсмени, тренери та громадський сектор, які працюють над доступністю до фізичної активності людей з інвалідністю та інтелектуальними порушеннями. Для виконання базових вправ людині достатньо вийти на спортмайданчик, обладнаний відповідними тренажерами та травмобезпечним покриттям.
Однак на практиці часто зустрічаємо іншу картину – упередження ровесників, неприязні погляди та фрази "це не для вас". Часто самі батьки занадто опікують дитину, оберігають від всього, що може засмутити та не дають нічого робити самостійно. Або ж узагалі – не мають достатньо інформації про діагноз.
Від такого стереотипного мислення найчастіше потерпають діти. Часто вони “закриваються у собі” та бояться займатись спортом через цькування та відмову однолітків комунікувати з ними. Це негативно впливає на фізичне і ментальне здоров’я. Не секрет, що рухова активність та спорт – важлива складова для підтримки здорового розвитку дитини. Це допомагає не лише покращувати якість життя, а й розкрити спортивний потенціал та соціалізуватись, утворює нові нейронні звʼязки. Для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку – це потреба номер один.
Що таке ментальні розлади: як працювати з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку (ПІР)?
Ментальна інвалідність – порушення розумового, психічного та психологічного розвитку людини. Серед таких нозологій:
- розлади аутистичного спектра (РАС);
- синдром Дауна;
- епілепсія;
- органічні ураження центральної нервової системи;
- деменція тощо.
Це не означає, що діти з особливими освітніми потребами не можуть опановувати різноманітні види спорту. Навпаки, батькам та вчителям варто більше уваги приділити фізичній активності як важливому інструменту для розвитку дітей, мотивувати насамперед себе та дитину більше рухатись та вивчати позитивний досвід впливу спорту.
Ще однією важливою складовою має бути розвінчання міфів та стигм, що “вони ні на що не спроможні”, а також викреслити зі свідомості термін “розумово відсталі”. Нині ми говоримо, що людина – на першому місці, а вже потім – порушення або особливості розвитку. Саме такі наративи призводять обмеженого доступу до фізичної активності та спортивних занять.
Вже не перший рік в Україні розвивають інклюзивні простори та курс на безбар’єрність. Однак, на жаль, суспільство досі не приймає людей з інвалідністю, не всі простори адаптовані для них. Спортивна інфраструктура також не має достатніх сервісів.
Аби змінити цю ситуацію, варто вести діалог із суспільством. Брати до уваги потреби людей з інвалідністю, облаштовувати сервіси не лише у “спеціальних” просторах та реабілітаційних центрах – це не розкіш, а базова потреба. Послуги для дорослих та дітей з особливими освітніми потребами мають враховувати індивідуальні потреби й бути адаптованими до кожного.
Важливо, щоб діти почувалися комфортно й у безпеці. З цим передусім мають допомогти батьки, рідні чи оточення. Вчителю або тренеру потрібно спиратися на сильні сторони, обрати позитивно-емоційний вектор спілкування з учнем.
На створення належного середовища та формування здатності дитини комунікувати з іншими знадобиться час. Та надалі будуть перші результати – діти опановуватимуть бажаний вид спорту та розвиватимуть свій потенціал, фізичний стан та емоційну складову. Особливо це важливо у період воєнних дій. Саме фізична активність в цей час допомагає впоратися із подіями сьогодення.
Спеціальна Олімпіада України – спосіб розвинути здібності дітей з інтелектуальними порушеннями
Окремим способом залучення дітей і дорослих, які мають порушення розумового розвитку, є Спеціальні Олімпіади. Ці міжнародні спортивні організації опікуються понад 5 мільйонами людей з інвалідністю у 175 країнах світу.
Спеціальні олімпіади проводять тренування та змагання з 32 олімпійських видів спорту для дітей та дорослих з порушеннями інтелектуального розвитку. Так, люди з ментальною інвалідністю мають можливість постійно вдосконалювати свою фізичну форму, проявляти мужність, отримувати відчуття радості та розділяти свої досягнення з рідними та друзями.
Якщо говорити про кейс нашої країни, то Спеціальна Олімпіада України (СОУ) працює вже 21 рік, має відокремлені підрозділи у 21 регіоні, де тренуються понад 14 тисяч українських спортсменів. Втім, згідно зі статистикою, 480 тисяч дорослих та дітей в нашій країні мають особливі освітні потреби та інтелектуальні нозології й, на жаль, більшість з них досі ізольовані від суспільства і не можуть розвивати свої здібності.Завданням СОУ є залучити якомога більшу кількість людей з ментальною інвалідністю до рухової активності, незалежно від рівня їхніх розумових та фізичних можливостей.
“Спортсмени, які займаються уже декілька років – це сталі особистості”
Президент Спеціальної олімпіади України Сергій Комісаренко зазначав, що з середини 60-тих років СОУ стала найбільш масовою спортивною організацією для людей з інвалідністю у світі.
“Спеціальна олімпіада – це спорт для людей з вадами розумового розвитку, на відміну від паралімпіади для людей з фізичними вадами. Спеціальна олімпіада є особливою, тому що вади розумової діяльності роблять людей найменш захищеними, і вони потребують найбільшої допомоги”,
– зазначив Комісаренко.
За словами виконавчого директора Спеціальної Олімпіади України Андрія Підварко, СОУ зосереджена на підвищені експертизи тренерів, проводить освітні семінари та програми з метою покращення здоров’я спортсменів. Наприклад, програми “Здорові спортсмени” та “Приєднуйся”. У межах першої проводяться обстеження стану опорно-рухового апарату спортсменів, надаються відповідні методичні рекомендації, друга програма – освітянська, для учнів загальноосвітніх закладів.
Наразі через повномасштабне вторгнення регулярні тренування та змагання відбуваються у 10 областях України. Діти та дорослі обирають популярні види спорту, які адаптовані для людей з інвалідністю, аби урізноманітнити своє дозвілля, підтримувати здоров’я, та відволікатись від обставин, які негативно можуть впливати на емоційний стан спортсменів та їхніх близьких. Головна потреба на сьогодні – це безпека для тренувань та розвиток потенціалу юних спортсменів.
“За нашими правилами тренуватися та брати участь у змаганнях можна з 8 років. Це не вигадка очільників олімпіади, а результати наукових досліджень. Проте існують винятки. Наприклад, спортивна та художня гімнастика. Для того, щоб розкрити потенціал необхідно займатися з 5 років. А ще в нас є програма “Маленькі спортсмени” для дітей від 3 років, аби допомогти їм стати більш розвинутими у фізичному, пізнавальному та соціальному планах”,
– розповів Андрій Підварко.
Експерт зауважив, що для участі у змаганнях повинно пройти мінімум 6 тижнів підготовки та тренувань – ознайомлення з правилами, робота з тренерами, виконання фізичних вправ. Заняття двічі на тиждень – це оптимальний спосіб підготовки за нинішніх умов. Також враховують супутні захворювання – проблеми з серцем, зайвою вагою.
“Спортсмени, які займаються уже декілька років – це сталі особистості, які впевнено почуваються на різних змаганнях. Багато з них є помічниками тренерів у СОУ. Вони допомагають своїм колегам, друзям опановувати різні види спорту. Ще одна особливість наших змагань – об’єднаний спорт, коли люди з ПІР та без порушень працюють в одній команді. Так, вони допомагають одне одному, обговорюють фільм чи музику. Це розвінчує стереотипи у суспільстві”,
– додав виконавчий директор СОУ.
Однак не всі, хто тренується в СОУ обирають для себе професійний спортивний шлях. Головний акцент саме на рухову активність, тоді як професійний спорт – не основне завдання Спеціальної олімпіади. Акцент саме на:
- соціалізацію;
- адаптацію;
- розвиток навичок;
- зниження рівня тривожності;
- розвиток тактильних відчуттів та спокійна реакція на них.
Це тільки частина позитивного впливу спорту на людей з ментальними нозологіями, зокрема з РАС.
“Фізична активність впливає на усіх людей”
Підтверджує позитивний вплив від спортивної діяльності декан тренерського факультету, спортивний директор СОУ Євген Гончаренко.
“Вплив спорту на кожну людину – індивідуальний. Якщо говорити про дорослих та дітей з ПІР або ООП, то жодного разу від батьків не чув про негативний вплив від занять. Усі говорять про те, що за 3-5-10 місяців діти демонструють шалену динаміку, зокрема, у побутових речах, поведінці. Дехто стає більш врівноваженим у повсякденному житті, дехто – живе спортом і чекає на кожне наступне тренування”,
– розповів Гончаренко.
Фахівець додав, що у кожної дитини будуть свої індивідуальні особливості, на які неможливо вплинути чи змінити їх.
“Та є вторинні моменти, які спорт може підкоригувати – як у фізичному, так і в ментальному плані. Власне фізична активність впливає абсолютно на усіх людей. Це дієвий та корисний інструмент”,
– додав спортивний директор СОУ.
За словами доцента Національного університету фізичного виховання і спорту України, зараз йде тенденція на розвиток саме інклюзивного спорту, проводяться змагання для спортсменів і партнерів – дітей та дорослих, які не мають діагнозу. Сьогодні це тренд Спецолімпіади, який називається “Unified Sports”. На Всесвітніх іграх такі спільні змагання проводяться теж. Це основна первинна ідея – через спорт зробити єдине суспільство, обʼєднати людей.
Як додав Гончаренко, методи роботи з дітьми в Олімпійському спорті теоретично однакові, однак їхня реалізація залежатиме від віку, статі та індивідуальних особливостей спортсменів.
“Порада номер один для батьків і усіх, хто хоче, але вагається спробувати залучити своїх друзів або дітей, – почати займатися руховою активністю або спортом якомога раніше. Дитячий організм розвивається і потребує серйозної уваги, чим раніше, тим краще. Якщо говорити про доросле покоління, то варто розібратися, який вид спорту насамперед буде корисним і безпечним для здоровʼя. Важливо пройти обстеження та отримати медичну консультацію від лікарів”,
– розповів Євген Гончаренко.
Ще важливий аспект для батьків, які бояться зайвий раз навантажувати дитину – спорт завжди буде корисним, головне, аби він був безпечним і оптимальним з точки зору навантажень, тоді дитина отримуватиме від нього задоволення.
“Так, я можу” – доступ до інклюзивних тренувань
Серед тих, хто працює у напрямку забезпечення здорового і повноцінного розвитку дітей є міжнародний “Благодійний фонд Катерини Білоруської”. Фонд більшує їхню залученість до спорту, фізичної активності та інноваційної освіти, підтримує ментальне здоров’я. Особливу увагу KB Foundation приділяє:
- дітям у складних життєвих обставинах;
- дітям з особливостями освітнього розвитку;
- дітям з інвалідністю.
Так, у межах комплексної програми “Так, я можу” дітям з інвалідністю надається доступ до інклюзивних тренувань, аби розкрити їхній потенціал та створити толерантне ком’юніті, змінити ставлення українців до людей з інвалідністю.
Наразі програма охоплює 5 міст України – Київ, Кременчук, Кропивницький, Луцьк. За перший квартал 2023 року фонд з партнерами провів понад 180 онлайн та офлайн тренувань. До них долучили 210 дітей з інвалідністю. Взяли участь діти з усіх регіонів України та ті, які тимчасово перебувають в Європі.
“Станом на 2021 рік в Україні налічувалось 2 мільйони 703 тисячі людей з інвалідністю. За деякими даними, з початком повномасштабного вторгнення загальна кількість людей з інвалідністю зросла на 27 тисяч. Команда благодійного фонду Катерини Білоруської завжди реагує на потреби та виклики сьогодення, тому у наших програмах та проєктах ми залучаємо до фізичної активності та спорту дітей з інвалідністю. Ми ретельно вивчаємо тему позитивного впливу спорту на дітей, залучаємо наукову експертизу та громадського сектору. Особлива увага цього року буде присвячена дітям з ООП та співпраці із ГО “Спеціальна олімпіада”, аби більше дітей було залучено до спорту. Стало продовжуємо надавати стипендії спортсменам з інвалідністю”,
– розповіла Анжела Фокіна, директорка благодійного фонду Катерини Білоруської.
Третина стипендіатів програми “Так, я можу!” увійшли в національні паралімпійські збірні й представляють Україну та світовому рівні.
“Ми пишаємося нашими стипендіатами. Однак найголовніше – це те, що завдяки спорту та регулярним тренуванням у дітей покращується самопочуття та здоровʼя, якість соціального відкритого життя за межами своїх домівок”,
– додала Анжела Фокіна.
Фізична активність допомагає інтегруватися у соціум
Завдяки роботі Спеціальної Олімпіади України, діяльності громадського сектору та активних громадян створюється необхідне середовище, у якому люди з ментальною інвалідністю та порушеннями інтелектуального розвитку мають можливість розвиватися, покращувати стан здоров’я, а також інтегруватися у суспільство, сервіси стають більш пристосованими до їхнього використання.
Доведено, що заняття фізичною культурою і спортом для осіб з відхиленнями у розумового розвитку є одним з найдієвіших засобів для їх підготовки до повноцінного життя в суспільстві. Тому важливо не зупинятися на отриманих результатах, а працювати разом задля створення інклюзивного середовища, у якому враховані інтереси кожної людини.
Джерела:
- Спеціальна Олімпіада України
- Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я Десятий перегляд, Австралійська модифікація
- Нова українська школа (НУШ)
- Міністерство охорони здоровʼя України
- ВООЗ
- Горішна, Н., Майчук, О. (2021). Порушення інтелектуального розвитку у дітей: підходи до діагностики. Social Work and Education, Vol. 8, No. 4. pp. 528-539. DOI: 10.25128/2520-6230.21.4.9
- Благодійний фонд “Катерини Білоруської”
