Parimatch Foundation продовжує розповідати про тренерів програм Фонду, якими команда, безумовно, пишається. Адже, не дивлячись на воєнний стан в країні, з перших днів війни вони самовіддано проводять тренування, підтримують підопічних та їх батьків, волонтерять та всіма силами наближають перемогу.
Сьогодні у фокусі уваги Катерина Свіщева, координаторка програми «Так, я можу!» у місті Луцьк. Програма підтримки та розвитку дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами, шляхом залучення їх до спорту, реалізується у Луцьку другий рік поспіль. Головна мета «Так, я можу!» — змінити ставлення суспільства до людей з ментальними та фізичними порушеннями, а також допомогти дітям з інвалідністю подолати психоемоційні бар’єри.
Про важливість тренувань та відкриття офлайн групи
Окрім тренувань, Катерина також веде активну діяльність в громадській організації «Батьки дітей з синдромом Дауна», яка наразі є волонтерським штабом. Тренерка розповідає, що інклюзивні онлайн-тренування для дітей не зупинялися з березня. Пригадує, що на початку повномасштабної війни мала неабияке фізичне навантаження, адже онлайн тренування проходили двічі в день, три рази на тиждень. Майже пʼять місяців Катерина разом з іншими тренерами підтримували дітей з інвалідністю тренуваннями онлайн. Першочергово, коли будували графік занять, думали, що будуть його підлаштовувати під реалії та змінювати у разі потреб. Але виявилось, що, не дивлячись ні на що, тренування проходили згідно з графіком.
Тренерка впевнена: зупиняти тренування у воєнний час не варто. Адже саме фізичні навантаження допомагають дітям з інвалідністю залишатися у хорошій фізичній формі та підтримувати не тільки психологічний стан, а й дисципліну.
На початку серпня Катерина та її підопічні повернулись до офлайну. Вже встигли провести перші чотири офлайн тренування з футболу та флорболу. Катерина з сумом зазначає, що тривала перерва в офлайн заняттях мала негативний вплив на дітей. Дітям зі складними діагнозами потрібно було більше часу для адаптації, ніж зазвичай.
— Діти, на жаль, змінилися і ці зміни не в кращу сторону. Вони відвикли за пів року від залу. Перше тренування ми проводили вкрай обережно, щоб діти звикли, адаптувалися до ситуації. До того ж ми перейшли в інший спортзал, який має бомбосховище. Але те, що вони приходять із задоволенням, радістю, палким бажанням займатися та в гарному гуморі — надихає.
Показати успіхи підопічних на першому відкритому тренуванні теж стало справою не з легких. Підготувавши дітей до публічного тренування, плани порушив сигнал повітряної тривоги. Всі мусили спуститися в укриття спортивного залу. Настрій в дітей зіпсувався, але тренерка одразу вигадала запасний план.
— Поряд зі спортзалом, де відбуваються тренування, знаходиться наша громадська організація, яка під час війни перетворилася на гуманітарний штаб. Після закінчення тривоги, ми з вихованцями програми відвідали наш офіс. Разом спекли смачний бісквіт, попили чаю та намалювали малюнки для наших захисників, які через деякий час були відправлені до зони бойових дій. А після чаювання та малювання настрій в дітей піднявся і ми піднесено провели відкрите тренування.
Разом з підопічними до Перемоги
Хибною думкою є те, що люди з інвалідністю не можуть брати активну участь у громадському житті країни, особливо під час військової агресії. Катерина говорить про це не з теорії, а з практики. На досвіді організації, вони постійно доказують суспільству, що люди з інвалідністю справжні патріоти, які можуть бути корисні країні.
— З початком повномасштабного вторгнення наші підопічні волонтерять у напрямку розвантаження, пакування гуманітарної допомоги, плетіння маскувальних сіток. Вже виготовили 70 захисних сіток. Це неоціненний вклад, адже не один десяток тонн вантажів розвантажено, спаковано та перенесено нашими командами спортсменів з інвалідністю, — розповідає тренерка.
Також доросла команда з ментальною інвалідністю взяла участь у турнірі з дворового футболу під назвою «Наближаємо Перемогу». Катерина розповідає, що це благодійний турнір і організатори дозволили не платити внесок команді з інвалідністю, але це було їхнім рішенням, брати участь на рівні з усіма, щоб додати свій внесок на покупку тепловізора для Збройних Сил України.
— Всі команди суперників знають, що у турнірі бере участь особлива команда і тоді дають можливість нашим спортсменам забивати, ставляться толерантно і з розумінням. Ми граємо для атмосфери, загального фізичного рівня і, звичайно, на підтримку ЗСУ!
Про власний ресурс та секрет оптимізму
Коли розмовляєш з Катериною складається враження, що вона акумулює в собі енергію позитиву та заряджає нею всіх, хто поряд з нею.
— Смачна кава, гарна нова сукня, макіяж, успіхи підопічних, енергія, яку дарують тренування — все це мій ресурс. Адже я по житті невиправний оптиміст, — з усмішкою ділиться тренерка.
Катерина Свіщева запевняє, що за увесь цей час жодного разу не плакала та не приймала заспокійливе. Секрет простий — жага до перемоги, сила волі та спорт!
Поради для батьків від тренера
- Спорт — для всіх. Для дітей і батьків. По-перше, так діти впевнені, що батьки поруч.
По-друге, це свідчить, що у житті дитини нічого не змінилось — тренування як були, так і залишилися, хоч і довелося переїхати. - Тренування за розкладом завжди свідчать про певну стабільність, яка для дітей з інвалідністю є надважливою. Такі діти дуже чутливі до будь-яких змін, тому коли батьки поруч і тренуються з посмішкою й у гарному настрої — отже, все добре.
- Спортивні вправи корисні та потрібні кожному! Тому робіть фізичні вправи кожного дня!
