Артур Курильченко — харківський тренер програми «Спортивний наставник» та засновник футбольної школи «Харків». На початку війни він був змушений покинути рідне місто та власну школу та продовжити тренерську роботу в нових умовах.
Про перші тижні війни
Ми відчували, що у повітрі напруга, тому на початку лютого призупинили частково діяльність і вирішили дочекатися кінця місяця. Власне, коли 24 лютого ми почули вибухи, то зрозуміли відразу, що війна почалась. Як і всім мені було страшно, не буду приховувати. Ми вирішили перенести тренування в онлайн-формат, для всіх дітей які виїхали з Харкова та залишилися в місті. Тренування відбувалися тричі на тиждень, а решту часу ми з тренерами присвятили волонтерській діяльності. Намагалися максимально допомогти, коли це було можливо. Скоординували всі наші чати, шукали та пропонували допомогу іншим волонтерам.
Ми мали змогу вивозити людей трансфером на вокзал і перший тиждень війни нашою метою було доставити на вокзал якомога більше дітей та батьків. Зараз розумію, що завдяки злагодженій роботі ми маємо зв’язок майже з усіма родинами наших вихованців, а це близько 200 дітей.
Коли третього березня біля нашого району впала бомба і стало вкрай небезпечно, ми з родиною прийняли рішення виїхати з Харкова.
Про те, як налаштуватися самому і де знаходити сили
На початку березня ми виїхали до своїх партнерів у Львів. Було дуже складно звикнути до нової атмосфери. Бо тиждень до цього був повністю занурений у волонтерські проєкти та допомогу тим, хто перебував у Харкові. Потім родину перевіз до Івано-Франківська. Почались відновлюватись тренування, я сам занурився у спорт, та почав отримувати від цього радість та задоволення. Спорт та тренування дуже допомагають у таких стресових ситуаціях. Спорт допомагає «повернутися до себе» і знайти сили йти далі.
Мені пощастило, я створив свою футбольну школу сам. Це те, що надає мені сил та наснаги. Коли ти бачиш дітей, які іноді дуже далекі від футболу, єдине на що ти маєш бажання – щиро допомогти у навчанні. І коли через місяць ти бачиш результати та захопленість дитини футболом, саме заради цього хочеться і далі, попри всі складнощі, тренувати дітей та дарувати їм радість від власних досягнень.
Про нові реалії та користь від тренувань
Спорт та регулярні тренування дуже допомагають дітям, які стали вимушеними переселенцями. Діти стають розслаблені, знайомляться один з одним, з радістю біжать на тренування. Для себе всі тренери вирішили, що наша головна мета – це давати їм позитивні емоції та гарну підготовку замість «залізної» дисципліни. Тренування завжди проходять весело, ми багато спілкуємося, посміхаємось, пояснюємо, що хоч ми всі різні, але ми всі українці, які мають підтримувати один одного в складні часи. Кожне наше тренування починаємо і закінчуємо позитивом, щоб на наступне тренування діти прийшли з гарним настроєм, а головне, з великим бажанням. Також ми вчимо дітей, коли лунає сирена, одразу прямувати до сховищ. Гіркий досвід недавніх подій ще раз підтвердив, що нехтувати тривогою не варто.
Про тренування за програмою «Спортивний наставник»
Коли ми покидали Харків, то поставили за мету по можливості зібрати хлопців у більш безпечному місті. Мені пощастило, що в свій час у Харкові створив школу розвитку, тому у Івано-Франківську партнери запропонували допомогти з ними відкрити нову школу та розвивати хлопців. Так з‘явилося ще більше бажання навчатися самому та допомагати всім, хто потребує нашої підтримки.
До війни програма «Спортивний наставник» від Parimatch Foundation нараховувала 15-16 дітей і завдяки цьому партнерству діти мали змогу виїжджати до інших міст на змагання з футболу. У підопічних програми були великі шанси у спорті досягти гарних результатів. Тому їх запрошували в футбольні академії і різні команди. Коли ми покидали Харків, то домовились всіх зібрати в Івано-Франківську і далі з ними продовжувати тренування та інтелектуальний розвиток. З середини серпня ми плануємо відновити тренувань за програмою.
Програма «Спортивний наставник» через спорт допомагає дітям та підліткам соціалізуватися та змінити своє життя. Завдання ініціативи — продемонструвати, що завдяки спорту та підтримці тренера підлітки можуть досягати успіхів у спорті та поза ним.
