Одна із засновниць телеграм-каналу та координатор команди «Підтримай дитину», науковиця, кандидат психологічних наук, дитяча психологиня Катерина Довгопола про те, як говорити з дітьми про війну.
Про те, що в Україні йде війна, не знають хіба що зовсім маленькі діти, які ще не здатні зрозуміти таке поняття. Проте вони можуть відчувати її негативні наслідки, адже батьки знають про війну і так чи інакше можуть транслювати тривогу та занепокоєння, яка передається найменшим.
По-перше, потрібно обов’язково говорити з дітьми про війну і про все, що відбувається. Якщо діти не мають достатньо інформації, то вони або починають шукати її в інших джерелах, або самі вигадують різні пояснення, які зазвичай дуже далекі від реальності. Для початку можна розпитати дитину, що вона знає, думає і відчуває. Повірте, діти знають набагато більше, ніж ми думаємо.
По-друге, не можна дитині брехати. Обираючи слова, будьте обережними: робіть акцент на позитиві, розповідайте, що вживається задля їхньої безпеки. Проте не вигадуйте: якщо дитина дізнається про брехню, це може підірвати її довіру до вас. Адже якщо вам не можна вірити у питаннях, які безпосередньо стосуються власної безпеки та виживання, тоді як довіритися у всьому іншому?
І по-третє, зважайте на вік та можливості дитини. Підбирайте ті слова і пояснення, які відповідають рівню її розвитку.
З початку війни я розповідала сину про все чесно ㅡ і це мій найголовніший принцип! Син ходить в молодшу школу і він прекрасно чув розмови та чутки про війну, які були у лютому. Їхня школа проводила навчання щодо дій у випадку надзвичайних ситуацій. От тільки я говорила, що хвилюватися нічого, бо війни не буде. Коли ж виявилось, що я помилилась, то так і сказала. Пояснила сину у загальному, що відбувається, що означає звук повітряної тривоги, чому ми змушені ховатися у сховищі.
Але акцент робила на тому, що його батьки зроблять все, щоб він був у безпеці. Що наші воїни також роблять все, щоб він був у безпеці. І що все, що ми робимо, спрямовано на його захист і турботу про нього
«Обирайте ту мову спілкування, яка підходить конкретній дитині» ㅡ як розповісти про війну дитині з інвалідністю
Діти з інвалідністю ㅡ це широка категорія дітей. Вони бувають різні й у кожного свої можливості. Є дітки, яким можна розповісти все так само як і всім іншим. Є ті, які потребують особливого підходу.
У будь-якому випадку, дорослі в ситуації війни відчувають тривогу і стрес, певний неспокій. Ми не завжди знаємо, наскільки точно діти з різними ментальними порушеннями сприймають одну і ту ж інформацію і як її розуміють. Вони однозначно слухають розмови, новини, слідкують за рухами, жестикуляцією, міміку, помічають зміни у голосі людей навколо. Інколи такі діти вміло зчитують емоційний стан батьків і членів родини. Так чи інакше, діти розуміють, що відбувається щось погане і їхнє життя змінюється. Хоча й не завжди розуміють, чому.
Саме тому з дітьми з інвалідністю розмовляти про війну потрібно, оскільки розуміння причин змін може знизити їхній рівень тривоги. Обирайте ту мову спілкування, яка підходить конкретній дитині: якщо вона може поставити запитання і зрозуміти відповідь, то поясніть ситуацію.
Комусь потрібна візуальна підтримка: малюнки, які ілюструють певні дії та емоції. Важливо донести реальну інформацію, але без зайвих подробиць та деталей, сприйняти які дитина не може. Якщо вона повторює і повторює одні й ті самі або дуже схожі запитання, то пам’ятайте, що подібні дії допомагають їй краще засвоювати та обробляти інформацію. Тому зберігайте спокій та відповідайте стільки разів, скільки дитині потрібно.
Як розпізнати, що дитині потрібна допомога психолога?
Для початку попрацюйте над тим, аби попередити або зменшити наслідки гострої психологічної травми для дитини, наскільки це можливо. На нашому телеграм-каналі «Підтримай дитину» є багато інформації з цього приводу.
Не всі діти, які зараз переживають події, що травмують, у майбутньому потребуватимуть допомоги психолога. Проте деякі все ж стикнуться з наслідками психологічної травми, як швидкими, так і віддаленими.
Ознаки травми, які можуть проявлятися у дитини, залежать від її віку. Проте є й загальні, з якими можуть стикнутися діти різного віку. Це нічні жахіття та різні порушення сну, регрес у розвитку – коли дитина стає поводити себе так, ніби вона стала молодшою і забула деякі «дорослі» навички. Також про необхідність допомоги може свідчити різка зміна поведінки: коли зазвичай активна і жвава дитина стає тихою, а спокійна та тиха – збудженою та метушливою.
До ознак також можна віднести соматичні симптоми, як от незрозумілі болі у животі чи голові, страх розлучитися з дорослими, активізація як загальних, так і специфічних страхів, різка та часта зміна настрою без видимих зовнішніх подразників.
Якщо ви помітили у своєї дитини один або декілька тривожних симптомів, або ж якийсь специфічний симптом викликає у вас питання, краще звернутися за консультацією до спеціаліста. Пам’ятайте, що складні випадки не подолати самостійно, а їхні наслідки можуть бути небезпечними для дитини.
Спочатку маску на себе, а потім на дитину. Як віднайти власний ресурс для підтримки дітей
Війна ㅡ невимовна травма для дітей, проте батьки стикаються з не меншим жахом. Для того, щоб мати можливість піклуватися про власних дітей, для початку потрібно почати турбуватися і підтримувати самих себе. Для підтримки свого власного ресурсу, дорослим бажано дотримуватись простих, але дуже ефективних правил:
- Постійно спілкуйтеся з близькими та друзями, не соромтеся просити їх про підтримку, якщо відчуваєте таку необхідність.
- Зберігайте тілесний і емоційний контакт, не забувайте обійматися, цілуватися торкатися одне одного, говорити приємні речі.
- Кожен день знаходьте час на діяльність, яка допомагає вам розслабитися та відчути радість. Це може бути читання, рукоділля, довгі повільні прогулянки, щось творче та для душі.
- Намагайтесь дотримуватися режиму: регулярний сон, харчування, фізична активність, робота та обов’язково відпочинок!
Окрім ваших дітей, піклуйтеся також і про свою внутрішню дитину, адже вона також потребує підтримки. Запитайте у неї: чим я можу тебе порадувати прямо зараз з того, що мені доступно? І коли “почуєте” відповідь, не ігноруйте її.
Про проєкт «Підтримай дитину»
Телеграм-канал «Підтримай дитину» ㅡ це проєкт з порадами для підтримки як дітей, так і їхніх батьків, які зараз переживають війну. Над каналом працює команда з 5 постійних фахівців і спеціалістів зі всієї України. Це психологи, педагоги різних спеціальностей і батьки. На каналі можна знайти відео з вправами та іграми, аудіоказки та різноманітні матеріали психологічного та ігрового напряму..
Як допомогти дитині заспокоїтись? Чим зайнятися у сховищі? Що можна зробити, щоб зменшити страх? Як пояснити що відбувається дитині з інвалідністю? На ці та багато інших питань можна знайти відповіді у «Підтримай дитину».
Головна мета проєкту ㅡ це підтримка дітей та батьків під час та після війни. Адже вона закінчиться, а діти, які розбудовуватимуть майбутню Україну, залишаться. І від того, наскільки ми зможемо вберегти їхнє ментальне та фізичне здоров’я, залежить це майбутнє. Це те, над чим ми працюємо щодня.
